29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 105, оф. 4 Тел./Факс: +38 (0382) 702-742; Мобільний: +38 (096) 28-099-28

Стягнення курсової різниці за валютними кредитами: правомірно чи ні?

17.04.2019
13418P6T1

  Загальновідомим є той факт, що для запобігання фінансових втрат, банківські та інші фінансово-кредитні установи практикують визначати грошові зобов’язання (надавати кредити) у валюті.

   Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

   Однак, бувають випадки, коли стягнувши в судовому порядку борг, банк може отримати фактичне його виконання значно пізніше, і за іншим валютним курсом. В цьому випадку банки практикують звернення до суду з додатковими позовами про стягнення з боржника коштів в вигляді “курсової різниці”, які банк вважає своїми збитками, спричинених знеціненням національної валюти.

   Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 по справі №750/8676/15 відступила від правових позицій Верховного суду України і з цього приводу зазначила наступне.

   Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

   Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

  Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

   У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

  Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 та Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 24 липня 2001 року № 12 курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.

   За нормами ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

   При цьому у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов’язання.

   Пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

   Тобто, «курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.