29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 105, оф. 4 Тел./Факс: +38 (0382) 702-742; Мобільний: +38 (096) 28-099-28

Визнання позову відповідачем не завжди означає безумовне задоволення позовних вимог

9.04.2019
796e668e44d852ad2e2db56e51ed07c7

   Верховний Суд, за результатами перегляду цивільної справи про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, зробив наступні правові висновки.

   За нормами ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

   Отже, однією з основних умов застосування положень зазначеної вище норми є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

   На думку Касаційного цивільного суду у справі № 665/2266/16-ц апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити.

   За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена.

   Натомість визнання відповідачем позову, на думку Цивільного касаційного суду, спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та втрати можливості посвідчити його нотаріально і дає підстави стверджувати про відсутність порушення прав позивача, які б підлягали захисту в судовому порядку, що є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.

   Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року по справі № 665/2266/16-ц.